Проєкт
вноситься народним депутатом України С. Гривком (посв. N 110)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про правовий статус плавучих будинків та особливості їх експлуатації
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет регулювання
1. Цей Закон визначає правовий статус плавучих будинків та встановлює особливості їх проєктування, будівництва, експлуатації, присвоєння їм індивідуального реєстраційного номера, а також умови реєстрації місця проживання фізичних осіб у плавучих будинках.
2. Дія цього Закону поширюється на всі плавучі будинки, розміщені на внутрішніх водних шляхах та водоймах України, крім військових та спеціальних суден.
Стаття 2. Терміни та визначення
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) плавучий будинок – зареєстрована згідно законодавства самохідна або стоянкова споруда на воді, приміщення та система життєзабезпечення якої призначені для проживання людей та відповідають встановленим вимогам;
2) місце стоянки плавучого будинку – визначена ділянка акваторії внутрішніх вод, обладнана для постійного або тимчасового розташування плавучого будинку, яка надається у користування власнику (власникам) плавучого будинку за договором та відповідає вимогам безпеки, екології, гігієни та іншим вимогам законодавства;
3) місце зупинки плавучого будинку – ділянка акваторії внутрішніх вод, де плавучий будинок здійснив тимчасову зупинку без мети технічного та адміністративного обслуговування (за винятком аварійних ситуацій);
4) розміщення плавучого будинку – перебування плавучого будинку у дозволеному місці стоянки або місці зупинки;
5) марина – спеціально облаштований комплекс на воді та на березі (пірс, причал, гавань тощо), призначений для розміщення, технічного та адміністративного обслуговування плавучих будинків, забезпечений належними засобами та інфраструктурою (системою стаціонарного електропостачання, постачання питної води, збору рідких та твердих відходів, а також можливістю надання адреси для реєстрації місця проживання, поштового забезпечення і т. д.);
6) балансоутримувач марини – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, який на законних підставах володіє мариною та на постійній основі надає послуги з надання місць стоянки, технічного та адміністративного обслуговування плавучих будинків;
7) система життєзабезпечення плавучого будинку – сукупність технічних, інженерних та організаційних засобів, якими обладнаний плавучий будинок і які здатні забезпечити людині або групі людей умови для безпечного проживання та діяльності у середовищі, де ці умови природно не існують або обмежені;
8) комунікації плавучого будинку – інженерні системи (електричне, санітарно-технічне та інше обладнання, системи автономного теплопостачання, каналізації, зв’язку і т. д.) та мережі, що забезпечують використання за призначенням плавучого будинку та нормальне функціонування його системи життєзабезпечення;
9) Реєстр плавучих будинків України – єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про плавучі будинки, зареєстровані в установленому порядку на території України.
2. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Конституції України, Цивільному кодексі України, Житловому кодексі України, Водному кодексі України, Кодексі торговельного мореплавства України, Законах України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, “Про внутрішній водний транспорт”, “Про житлово-комунальні послуги”, “Про охорону навколишнього природного середовища” та інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини у сфері житлової політики, житлово-комунального господарства, управління побутовими відходами, а також функціонування внутрішнього водного транспорту.
Стаття 3. Основні принципи регулювання
1. Державне регулювання експлуатації плавучих будинків здійснюється відповідно до наступних принципів:
1) безпека для життя та здоров’я громадян, забезпечення дотримання норм судноплавства, протипожежних вимог, санітарно-гігієнічних та екологічних норм;
2) забезпечення охорони навколишнього природного середовища під час експлуатації плавучих будинків, обов’язок власників та мешканців плавучих будинків зберігати тверді та рідкі побутові відходи у спеціально пристосованих місцях та здійснювати їх утилізацію у встановленому порядку;
3) раціональне використання водних ресурсів, збереження природного ландшафту та запобігання засміченню акваторій;
4) право вільного та безперешкодного переміщення плавучих будинків по території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
5) право вільного вибору власниками та мешканцями плавучих будинків адміністративно-територіальної одиниці та місця, де вони хочуть проживати чи перебувати;
6) врахування інтересів судноплавства, водокористувачів та місцевих територіальних громад;
7) координація діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у питаннях організації та забезпечення експлуатації плавучих будинків під час реалізації положень цього Закону.
Стаття 4. Органи управління
1. Кабінет Міністрів України забезпечує нормативно-правове регулювання відносин у сфері розміщення та безпечної експлуатації плавучих будинків, затверджує граничні параметри їх габаритів та маси, порядок реєстрації, технічного огляду та сертифікації.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику, веде Реєстр плавучих будинків, визначає порядок присвоєння адрес, реєстрації місця проживання громадян у плавучих будинках.
3. Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та інфраструктури спільно з центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства, розробляють та впроваджують технічні регламенти та правила експлуатації плавучих будинків, здійснюють контроль за їх дотриманням, а також контроль за дотриманням правил судноплавства у процесі експлуатації плавучих будинків, забезпечують перевірку технічного стану плавучих будинків, видачу свідоцтв судноводіїв відповідних категорій особам, які мають намір керувати плавучими будинками, а також накладають адміністративні санкції за порушення вимог цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та його територіальні органи приймають участь у визначенні земельних ділянок для розташування місць стоянки плавучих будинків шляхом погодження відповідних проектів землеустрою.
5. Районні державні адміністрації у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць:
за наявності звернення особи щодо реєстрації плавучого будинку у Реєстрі плавучих будинків України проводять перевірку відповідності плавучого будинку усім встановленим цим Законом вимогам, про що складається висновок;
у разі відповідності встановленим вимогам здійснюють присвоєння плавучому будинку індивідуального реєстраційного номера (крім випадків переоформлення права власності на раніше зареєстрований плавучий будинок), проводять в установленому законом порядку реєстрацію права власності на плавучий будинок та вносять відповідну інформацію до Реєстру плавучих будинків України;
за результатами процедури реєстрації плавучого будинку (переоформлення права власності на раніше зареєстрований плавучий будинок) видають його власнику свідоцтво про право власності на плавучий будинок.
6. Органи місцевого самоврядування:
виділяють земельні ділянки для розміщення місць стоянки плавучих будинків;
укладають договори оренди місць стоянки плавучих будинків, а також договори на користування територіями та акваторіями для забезпечення діяльності марин;
організовують підведення технічних комунальних мереж до станцій відкачки септиків та збору господарського сміття на визначених місцях стоянки плавучих будинків, а також до території функціонуючих марин;
визначають та присвоюють адреси плавучим будинкам та маринам;
в установленому порядку здійснюють реєстрацію місця проживання громадян у плавучих будинках;
здійснюють контроль за дотриманням власниками та мешканцями плавучих будинків, а також балансоутримувачами марин, розташованих на території відповідної територіальної громади, вимог санітарно-гігієнічного, екологічного та житлово-комунального законодавства.
Стаття 5. Громадський контроль і участь громадян
1. Громадяни України та їх об’єднання мають право:
брати участь у громадських слуханнях під час розгляду питань щодо відведення територій (акваторій) для розташування місць стоянки плавучих будинків, будівництва відповідної інфраструктури (технічних систем, мереж та комплексів, зокрема марин), а також реалізації на території громад інших заходів, спрямованих на забезпечення належної експлуатації плавучих будинків;
висловлювати зауваження та пропозиції у процесі підготовки відповідних рішень.
2. Власники та мешканці плавучих будинків мають право створювати асоціації (об’єднання) для саморегулювання, утримання спільної інфраструктури та забезпечення взаємодії з органами влади та місцевого самоврядування.
Розділ II. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА РЕЄСТРАЦІЯ ПЛАВУЧИХ БУДИНКІВ
Стаття 6. Правовий статус
1. Плавучий будинок є окремим видом рухомого майна, правовий режим якого визначається цим Законом та іншими законодавчими актами України.
2. Плавучим будинком може бути визнана як самохідна, так і несамохідна (стоянкова) плавуча споруда, яка відповідає усім вимогам, передбаченим розділом III цього Закону.
Стаття 7. Реєстрація плавучого будинку у Реєстрі плавучих будинків України
1. Плавучий будинок реєструється у Реєстрі плавучих будинків України районною державною адміністрацією України, яка здійснює виконавчу владу на території, на якій знаходиться перше обране заявником місце стоянки такого плавучого будинку, на підставі поданої заяви власника (власників) плавучого будинку разом із доданими документами, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та інфраструктури.
2. Строк проведення реєстрації плавучого будинку у Реєстрі плавучих будинків України становить не більше п’яти робочих днів з дня звернення особи з відповідною заявою. У випадку подання неповного пакету документів заява про реєстрацію плавучого будинку повертається заявнику без розгляду, що не перешкоджає йому після усунення недоліків повторно звернутись для проведення реєстрації плавучого будинку.
3. Під час реєстрації плавучого будинку у Реєстрі плавучих будинків України йому присвоюється індивідуальний реєстраційний номер, який наноситься на корпус у видному місці і слугує його ідентифікатором у разі вчинення юридичних дій, пов’язаних із плавучим будинком. Індивідуальний реєстраційний номер визначається із прив’язкою до водного об’єкту, обраного заявником під час реєстрації плавучого будинку.
4. Власнику зареєстрованого плавучого будинку видається свідоцтво установленої форми, яке підтверджує право власності на плавучий будинок та надає власнику усі права щодо експлуатації плавучого будинку, передбачені законом. У свідоцтві обов’язково вказується індивідуальний реєстраційний номер, який у подальшому слугуватиме ідентифікатором плавучого будинку.
5. За реєстрацію плавучого будинку у Реєстрі плавучих будинків України та отримання свідоцтва про право власності на плавучий будинок власник сплачує адміністративний збір у встановленому законом порядку.
6. Плавучий будинок може бути предметом правочинів відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також предметом спадкування. Плавучі будинки за рішенням їх власників підлягають страхуванню як об’єкти житлового та нежитлового фонду на загальних підставах, визначених законом.
7. У випадку переходу права власності на плавучий будинок до іншої особи свідоцтво про право власності на плавучий будинок підлягає переоформленню, а до Реєстру плавучих будинків України вносяться відповідні зміни.
8. Відчуження плавучого будинку забороняється у разі наявності зареєстрованого місця проживання фізичних осіб у такому плавучому будинку.
9. Порядок реєстрації плавучих будинків у Реєстрі плавучих будинків України, а також ведення Реєстру плавучих будинків України визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Періодичний технічний огляд та сертифікація
1. Плавучі будинки підлягають обов’язковому технічному огляду не рідше одного разу на три роки. Технічний огляд плавучих будинків здійснюється їх власниками у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та інфраструктури.
2. Результати технічного огляду вносяться до Реєстру плавучих будинків. У разі виявлення порушень норм безпеки або екології орган контролю може зобов’язати власника усунути недоліки або зупинити експлуатацію будинку.
3. Сертифікація матеріалів, обладнання та комплектуючих для плавучих будинків здійснюється відповідно до технічних регламентів України та діючих стандартів якості.
Розділ III. ТЕХНІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ДО ПЛАВУЧИХ БУДИНКІВ
Стаття 9. Вимоги до плавучих будинків
1. Для реєстрації у якості плавучого будинку у Реєстрі плавучих будинків України об’єкт повинен відповідати одночасно усім вимогам, які стосуються конструкції, приміщень, системи життєзабезпечення, системи руху та геолокації плавучого будинку.
Стаття 10. Конструкція плавучого будинку
1. Плавучий будинок повинен бути спроектований з урахуванням особливостей постійного перебування у воді та впливу вітрових навантажень, забезпечення у відповідних умовах стійкості та правильного визначення центру ваги, а також із дотриманням інших вимог діючих державних будівельних норм та стандартів.
2. Розміри та маса плавучого будинку не повинні перевищувати нормативів, що встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог міжнародних нормативних актів.
3. Плавучий будинок повинен мати:
надійну систему кріплення до понтонів або інших конструктивних елементів, які забезпечують його утримання на воді;
водонепроникний корпус, стійкий до зміни погодних умов та екстремальних кліматичних явищ;
обладнання для пожежогасіння, сигнальні (ходові та стоянкові) ліхтарі та рятувальні засоби;
доступні трапи та містки для евакуації;
можливість підключення до стаціонарних електромереж, систем водопостачання та каналізації;
автоматизовані системи обліку ресурсів та відходів.
Стаття 11. Приміщення плавучого будинку
1. Приміщення плавучого будинку (жилі приміщення, кухня, ванна, туалет і т. д.) повинні мати площу не менше мінімального розміру, визначеного законодавством та будівельними нормами для звичайних жилих приміщень, а також відповідати усім іншим вимогам (зокрема, санітарним і технічним), встановленим для таких приміщень.
2. Жиле приміщення плавучого будинку повинно мати площу не менше ніж 13,65 квадратних метрів.
3. Плавучий будинок повинен мати ізольоване від інших приміщень приміщення для зберігання твердих побутових відходів (господарського сміття).
Стаття 12. Система життєзабезпечення плавучого будинку
1. Плавучий будинок повинен бути обладнаний належною системою життєзабезпечення людей, яка включає:
енергозабезпечення;
водопостачання та водовідведення;
систему збору твердих побутових відходів.
2. Енергозабезпечення плавучого будинку включає:
1) забезпечення електроенергією (наявність технічної можливості підключення до стаціонарних електричних мереж під час перебування плавучого будинку на місці стоянки, а також наявність автономного електропостачання за допомогою генераторів, акумуляторів, сонячних панелей та інших приладів у випадку перебування плавучого будинку поза місцем стоянки);
2) наявність системи опалення (електричної або теплової), здатної забезпечити температуру повітря в усіх приміщеннях плавучого будинку навіть у зимовий період не менше 16 градусів Цельсія.
3. Водопостачання та водовідведення плавучого будинку включає:
1) наявність достатніх запасів та працюючої системи подачі питної води;
2) наявність вбудованої (встановленої) та такої, що відповідає усім санітарним нормам, працюючої системи внутрішнього водовідведення, а також під’єднаних до неї септичних резервуарів достатнього об’єму з можливістю відкачування рідких відходів на берегових станціях.
4. Система збору твердих побутових відходів на плавучому будинку повинна передбачати наявність достатньої кількості контейнерів та інших необхідних засобів для збору та відокремленого зберігання відходів (господарського сміття), що утворюються на плавучому будинку у процесі його експлуатації та проживання у ньому людини (людей).
Стаття 13. Система руху плавучого будинку
1. Система руху плавучого будинку повинна відповідати вимогам чинних технічних регламентів та стандартів безпеки.
2. Особа, яка керує самохідним плавучим будинком, зобов’язана мати свідоцтво судноводія відповідної категорії, визначеної з урахуванням розмірів плавучого будинку, потужності встановленого на плавучому будинку двигуна або іншої рушійної установки (системи), а також інших передбачених законодавством критеріїв.
3. У разі експлуатації стоянкового плавучого будинку, пересування якого здійснюється виключно за допомогою спеціальних допоміжних суден (буксирів, штовхачів тощо) під управлінням осіб, що мають свідоцтво судноводія відповідної категорії, власники та користувачі такого плавучого будинку не зобов’язані мати свідоцтво судноводія.
Стаття 14. Геолокація плавучого будинку
1. Плавучий будинок повинен бути обладнаний працюючим на постійній основі GPS-трекером, який реєструється у встановленому порядку, пломбується у спеціальному водонепроникному контейнері, вбудованому у корпус плавучого будинку, та забезпечує постійне відстеження у режимі реального часу місцезнаходження відповідного плавучого будинку.
2. Сигнал GPS-трекерів усіх зареєстрованих плавучих будинків відображається у відкритій та загальнодоступній системі моніторингу геолокації плавучих транспортних засобів.
Розділ IV. ПОРЯДОК НАДАННЯ ПРАВА НА МІСЦЕ СТОЯНКИ ПЛАВУЧОГО БУДИНКУ
Стаття 15. Формування місць для стоянки плавучих будинків та екологічні обмеження
1. Орган місцевого самоврядування за погодженням із басейновою радою та уповноваженим органом у сфері водного господарства визначає земельні ділянки у межах водойм та внутрішніх водних шляхів, придатні для розміщення плавучих будинків та рекомендовані для такого використання. У плані використання водних ресурсів та містобудівній документації такі ділянки позначаються як “зони розміщення плавучих будинків”.
2. Забороняється розміщення плавучих будинків:
у водоохоронних зонах та на територіях об’єктів природно-заповідного фонду;
у місцях, де це створює перешкоду для руху суден водними шляхами та судноплавними каналами, а також якщо розміщення плавучих будинків перекриває русло ріки по ширині більше ніж на 20 відсотків;
в зонах надзвичайної екологічної ситуації;
в інших випадках, визначених законодавством.
3. При визначенні відповідних земельних ділянок орган місцевого самоврядування встановлює максимальні габарити плавучих будинків та кількість місць для стоянки плавучих будинків на відповідній ділянці залежно від характеристик водойми та інших обставин, а також з урахуванням існуючих стандартів розміщення плавучих будинків.
4. Підключення комунікацій плавучого будинку до берегових мереж здійснюється на підставі технічних умов, виданих відповідними операторами мереж.
5. Безпосереднє під’єднання до каналізаційних колекторів комунальних мереж без наявності у місці стоянки або на території марини системи попереднього очищення заборонено.
6. Для забезпечення екологічної безпеки на території кожної марини або у місці стоянки плавучого будинку має бути встановлено станцію відкачки септиків або систему централізованого водовідведення, а також можливість збору та подальшого вивезення для утилізації твердих побутових відходів.
Стаття 16. Право на місце стоянки
1. Право розміщення плавучого будинку на визначеному місці стоянки виникає на підставі договору оренди місця стоянки, що укладається власником плавучого будинку з органом місцевого самоврядування (уповноваженим ним органом) або балансоутримувачем марини.
2. Для укладення договору оренди місця стоянки власник плавучого будинку подає органу місцевого самоврядування (уповноваженому ним органу) або балансоутримувачу марини заяву з такими відомостями: ідентифікаційні дані заявника; технічні характеристики плавучого будинку, інформація про системи електропостачання, водовідведення та збору твердих побутових відходів плавучого будинку. До заяви додається копія свідоцтва про право власності на плавучий будинок.
3. Орган, що уповноважений укладати договір оренди місця стоянки, зобов’язаний перед укладенням договору оренди перевірити відповідність плавучого будинку встановленим габаритам, безпеці, санітарно-гігієнічним та екологічним нормам.
4. За користування місцем стоянки власник плавучого будинку сплачує орендодавцю узгоджену договірну плату.
5. У випадку зміни власника плавучого будинку договір оренди місця стоянки підлягає переоформленню.
Стаття 17. Діяльність марин
1. Для забезпечення плавучих будинків зручними місцями стоянки, надання комплексних та якісних послуг з технічного та адміністративного обслуговування плавучих будинків органи місцевого самоврядування організовують створення на території відповідних громад постійно функціонуючих марин.
2. Органи місцевого самоврядування здійснюють управління маринами шляхом передачі функцій балансоутримувача марини уповноваженому ним органу комунальної форми власності або визначення балансоутримувача на конкурсних засадах.
3. До переліку послуг, які балансоутримувач марини зобов’язаний надавати власникам (мешканцям) плавучих будинків, відносяться:
надання постійного або тимчасового місця стоянки;
стаціонарне електропостачання;
водопостачання та водовідведення (у тому числі відкачування рідких відходів із септичних резервуарів плавучого будинку);
приймання та утилізація твердих побутових відходів (господарського сміття), а також відходів, що утворюються у результаті експлуатації судна, з подальшим знезараженням та утилізацією.
надання адреси для реєстрації місця проживання (за бажанням власника плавучого будинку);
поштове забезпечення (отримання та зберігання для власника плавучого будинку кореспонденції та інших поштових відправлень, їх вручення в установленому порядку).
4. Балансоутримувач марини може надавати власникам плавучих будинків наступні послуги:
ремонт та технічне обслуговування плавучих будинків;
доступ до мережі Інтернет;
діяльність на території (акваторії) марини закладів торгівлі, побутового обслуговування, відпочинку та розваг;
послуги закладів ресторанного господарства, мобільного та швидкого харчування, кейтерингу;
інші послуги, не заборонені законодавством.
Стаття 18. Реєстрація місця проживання фізичних осіб у плавучому будинку
1. Зареєстрований у Реєстрі плавучих будинків України плавучий будинок може використовуватись як житло фізичної особи.
2. Власник плавучого будинку має право на реєстрацію місця проживання (свого та/або інших осіб) у плавучому будинку, якщо умовами укладеного між ним та органом місцевого самоврядування (уповноваженим ним органом) або балансоутримувачем марини договору оренди місця стоянки плавучого будинку передбачене надання адреси для реєстрації місця проживання.
3. Реєстрація місця проживання осіб у плавучому будинку здійснюється за умови наявності на кожну зареєстровану особу житлової площі не менше ніж 13,65 квадратних метрів.
4. Реєстрація місця проживання особи у плавучому будинку здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.
Розділ V. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ВЛАСНИКІВ ПЛАВУЧИХ БУДИНКІВ
Стаття 19. Права власників та мешканців плавучих будинків
1. Власники плавучих будинків мають право:
на вільне пересування внутрішніми водами України, на зупинку плавучого будинку у будь-якому місці поза межами населених пунктів (у населених пунктах – виключно у спеціально призначених місцях), з урахуванням встановлених законодавством обмежень;
на власний розсуд обирати місце стоянки плавучого будинку шляхом укладення договору оренди місця стоянки з органом місцевого самоврядування (уповноваженим ним органом) або балансоутримувачем марини;
отримувати комунальні, поштові та інші послуги відповідно до умов укладених з надавачами послуг договорів за місцем стоянки плавучого будинку;
реєструвати у встановленому порядку місце проживання (або перебування) себе та інших осіб у плавучому будинку;
укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії щодо належних їм на праві власності плавучих будинків;
2. Зареєстровані мешканці плавучого будинку мають право користуватися державними та комунальними послугами (освіта, медицина, соціальний захист і т. д.) за місцем реєстрації.
Стаття 20. Обов’язки власників та мешканців плавучих будинків
1. Власники та мешканці плавучих будинків під час їх експлуатації зобов’язані:
забезпечувати утримання плавучого будинку у технічно справному стані, своєчасно проводити поточні та капітальні ремонти, а також періодичні технічні огляди;
під час руху, зупинки або стоянки не порушувати громадський порядок, не створювати шумових перешкод чи перешкод для руху та огляду іншим особам або суднам;
дбати про чистоту акваторії та берегу у місцях стоянки та зупинки плавучого будинку, не викидати тверді побутові відходи та не зливати нечистоти (рідкі відходи із септичних резервуарів плавучого будинку) у будь-яких інших місцях, крім спеціально облаштованих для таких цілей місць (пунктів);
забезпечувати дотримання правил безпеки на воді та протипожежних вимог;
у разі перебування на плавучому будинку дітей віком до 12 років забезпечувати їх перебування виключно з одягненим рятувальним жилетом;
дотримуватись умов укладеного договору оренди місця стоянки, своєчасно сплачувати орендну плату, а також інші пов’язані з експлуатацією плавучого будинку збори;
у випадку спеціального користування водними біоресурсами – сплачувати відповідні платежі та збори в установленому порядку;
під час перебування на спільних просторах марини утримувати домашніх тварин на повідку;
дотримуватись інших вимог законодавства щодо експлуатації плавучого будинку та правил судноплавства під час його руху.
Стаття 21. Відповідальність
1. Порушення вимог цього Закону або інших законодавчих актів щодо правил експлуатації плавучого будинку або обов’язків власників та мешканців плавучого будинку тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) частину першу статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997, N 24, ст. 170) доповнити пунктом 60 такого змісту:
“60) прийняття рішень з питань організації розміщення та експлуатації на території територіальної громади плавучих будинків відповідно до положень спеціального закону (виділення земельних ділянок для розміщення місць стоянки плавучих будинків та марин; прийняття необхідних нормативно-правових актів місцевого рівня, що регулюють порядок розміщення, утримання та експлуатації плавучих будинків; створення умов для забезпечення належного функціонування інженерної, комунальної та екологічної інфраструктури, пов’язаної із розміщенням плавучих будинків; забезпечення реалізації інших заходів, передбачених законом).”;
2) статтю 20 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (Відомості Верховної Ради України, 1999, N 20 – 21, ст. 190) доповнити пунктом 15 такого змісту:
“15) в установленому законодавством порядку здійснює присвоєння плавучим будинкам у межах адміністративно-територіальної одиниці індивідуальних реєстраційних номерів, проводить реєстраційні та інші дії щодо таких плавучих будинків.”.
3. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити розробку та прийняття нормативно-правових актів, які випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
|
Голова Верховної Ради |
Руслан СТЕФАНЧУК |